Изменяя наши сердца, наши души, наши мысли и нашу волю, вера приходит с Духом Святым.

 Да, такая вера жива, созидательна, она действенна и могущественна. Вера не может не действовать, не может не творить постоянно добрые дела. Она не задается вопросом: а надо ли их делать? Прежде, чем у человека возникнет вопрос - она побудит его делать добро, делать непрестанно. А те, кто не поступают так - не имеют веры. 

Мартин Лютер

Перша неділя по Великодню

5   А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?

6   То Той, що прийшов був водою та кров'ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда.

7   Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно.

8   І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно.

9   Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого.

10   Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.

11   А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.

12   Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.

(1-е Iвана 5:4-12)

19   Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!

20   І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.

21   Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!

22   Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!

23   Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!

24   А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.

25   Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!

26   За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!

27   Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!

28   А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

29   Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!

30   Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

31   Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!

(Вiд Iвана 20:19-31)

Иисус Христос - Виноградная лоза

1 Я есмь истинная виноградная лоза, а Отец Мой - виноградарь.
2 Всякую у Меня ветвь, не приносящую плода, Он отсекает; и всякую, приносящую плод, очищает, чтобы более принесла плода.
3 Вы уже очищены через слово, которое Я проповедал вам.
4 Пребудьте во Мне, и Я в вас. Как ветвь не может приносить плода сама собою, если не будет на лозе: так и вы, если не будете во Мне.
5 Я есмь лоза, а вы ветви; кто пребывает во Мне, и Я в нем, тот приносит много плода; ибо без Меня не можете делать ничего.
6 Кто не пребудет во Мне, извергнется вон, как ветвь, и засохнет; а такие ветви собирают и бросают в огонь, и они сгорают.
7 Если пребудете во Мне и слова Мои в вас пребудут, то, чего ни пожелаете, просите, и будет вам.
8 Тем прославится Отец Мой, если вы принесете много плода и будете Моими учениками.

(Иоан.15:1-8)

О смерти

Всемогущий, вечный Боже, милосердный небесный Отец - Отец нашего любящего Господа  Иисуса Христа, я твердо знаю, что всё изреченное Тобою Ты можешь исполнить и исполнишь, ибо Ты не можешь солгать. Твоё Слово право и верно. От начала Ты истинно пообещал мне Твоего Любящего и единородного Сына Иисуса Христа. Он пришел и избавил меня от дьявола, смерти, ада и греха. По Своей благостной воле, Он даровал мне таинства, которые я принимал в вере и с упованием на Слово Твоё; почему я нимало не сомневаюсь в том, что пребываю в безопасности и мире. Посему, если пришел час мой и такова Твоя божественная воля, то я готов отойти в мир иной в радости. 

Мартин Лютер, Застольные беседы, 482.

СЛОВО ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОАННА ЗЛАТОУСТОГО У СВЯТУ І ВЕЛИКУ НЕДІЛЮ ПАСХИ

Якщо хто благочестивий та боголюбивий, нехай насолодиться цим добрим та світлим торжеством. Якщо хто є рабом благорозумним, нехай увійде, радіючи, в радість Господа свого. Якщо хто потрудився постуючи, нехай прийме нині динарій. Якщо хто з першої години працював, нехай прийме сьогодні справедливу плату. Якщо хто після третьої години прийшов, нехай святкує дякуючи. Якщо хто після шостої години встиг прийти, нехай ні в чому не сумнівається, бо нічого не втрачає. Якщо хтось аж до дев’ятої години забарився, нехай приступить без сумніву і без остраху. Якщо хтось лише об одинадцятій годині встиг прийти, [то й він] нехай не боїться затримки: адже Щедрим є Владика, Який приймає останнього, як і першого; дає спочинок тому, хто прийшов об одинадцятій годині, так само як і тому, хто від першої години трудився; і останнього милує і першому догоджає; і тому дає, і цього обдаровує; і справи приймає, і намір вітає; і дію цінує, і готовність хвалить.

Отож увійдіть всі в радість Господа нашого, і перші й останні нагороду прийміть. Багаті та вбогі, разом радійте. Здержливі та ліниві, день [цей] вшануйте. Хто постував і хто не постував, возвеселіться нині. Трапеза наповнена, насолодіться всі. Тілець вгодований, тож ніхто нехай не піде голодний. Всі насолодіться бенкетом віри. Всі насолодіться багатством благості. Нехай ніхто не ридає через [свою] убогість, бо явилося спільне царство. Нехай ніхто не плаче за свої провини, бо прощення від гроба засяяло. Нехай ніхто не боїться смерті, бо звільнила нас Спасителева смерть. Приборкав її Той, Хто нею був держимий. Полонив пекло Той, Хто зійшов до пекла. Засмутив пекло, яке вкусило Плоті Його.

І це провіщаючи, Ісайя вигукнув: пеклу стало гірко, – каже він, – коли зустріло воно Тебе долу. [Пекло] Засмутилося, тому що упразднилося. Засмутилося, бо стало осміяним. Засмутилося, бо умертвилося. Засмутилося, бо зруйнувалося. Засмутилося, бо стало зв’язаним. Прийняло Тіло, і на Бога натрапило. Прийняло землю, але зустріло небо. Прийняло те, що бачило, і було поневолене тим, чого не бачило. Смерть! Де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос, і ти повалене. Воскрес Христос, і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя торжествує. Воскрес Христос і немає жодного мертвого у гробі. Адже Христос, Який встав із мертвих, початком усопших став. Йому і слава і держава на віки віків. Амінь.

Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа

Христос воскрес із мертвих, - 

смертю смерть здолав, - 

і тим, що у гробах, життя дарував!

6   Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?

7   Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.

8   Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!

(1-е до коринтян 5:6-8)

1   Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.

2   І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули,

3   і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?

4   А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий...

5   І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони...

6   А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були.

7   Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив.

8   А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись...

(Вiд Марка 16:1-8)

Страстна п'ятниця

1 Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє? 

2 Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! 

3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... 

4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... 

5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 

6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! 

7 Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст... 

8 Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано... 

9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани... 

10 Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! 

11 Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе. 

12 Тому то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців! 

(Iс.53:1-12)

16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели... 

17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа. 

18 Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині. 

19 А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський. 

20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. 

21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський. 

22 Пилат відповів: Що я написав написав! 

23 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. 

24 Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили... 

25 Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. 

26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! 

27 Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. 

28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну! 

29 Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. 

30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа... 

(Iван.19:16-30)

День запровадження святого причастя 

23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, 

24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! 

25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! 

26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. 

27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! 

28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. 

29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! 

30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. 

31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. 

32 Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом. 

(1Кор.11:23-32)

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. 

2 Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, 

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, 

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. 

5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний. 

6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? 

7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш. 

8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. 

9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову! 

10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі. 

11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі. 

12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? 

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. 

14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. 

15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. 

(Iван.13:1-15)

Ціна свободи

Бо Того (Ісус Христа), Хто не відав гріха, Він (Бог) учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

(2Кор.5:21)

Після чергового переслідування лише за те, що він є євреєм, Тев’є, головний герой мюзиклу «Скрипаль на даху», зводить очі на небо і запитує швидше іронічно, ніж серйозно: «Я знаю, що ми – Твій вибраний народ, Господи, але чому Ти вибираєш нас так часто?»

Це більш як влучно у стосунку до Ісуса. Він був «Христом Божим», тобто, Вибраним, Помазаним, призначеним для особливого завдання.

Ми схильні думати, що бути Вибраним означає славу і честь. Ми забуваємо, що Ісус був вибраний для жахливого завдання. У Гетсиманському саду Він був смертельно засмучений і вкривався кривавим потом від думки, що Його чекає. Як вказує текст, що ми розглядаємо, Бог мав намір учинити Христа гріхом за нас, щоб ми стати Божими святими людьми. Бог ніби сказав: «Я не бачу більше гріха ні в кому, лише у Моєму Синові. У Ньому я бачу Содом і Гоморру, все зло, що існує, Я знищу це зло, знищивши Його.»

Вибраний звільнив нас власним коштом, і яку ціну Він заплатив! Ця ціна достатня, щоб зробити нас вічно приємними Богу.

Господи Ісусе, допоможи нам збагнути Твою любов і ціну, яку Ти заплатив за наше спасіння. Амінь.

Джерело: Найкраще з «Порталів молитви».

Псалом 90, из Расширенного перевода Библии

1. Живущий под кровом Всевышнего будет находиться в безопасности и покоиться в тени Всемогущего [чьей силе неспособен противостоять ни один враг].2. Я скажу о Господе: «Он моё убежище и крепость моя, Бог мой, на которого я уповаю [уверенно надеюсь и полагаюсь]!»3. Он избавит тебя от сети ловца и смертельной язвы.

4. Он полностью закроет и защитит тебя перьями Своими, и под крыльями Его ты найдёшь убежище; щит и ограждение – верность Его.

5. Ты не будешь бояться ни ночных ужасов, ни стрелы, летящей днём,

6. ни язвы, преследующей во мраке, ни заразы (внезапной смерти), опустошающей в полдень.

7. Тысяча может упасть возле тебя, и десять тысяч – по правую руку от тебя, но к тебе опасность не приблизится.

8. Только смотреть будешь [наблюдать] своими глазами и станешь свидетелем [Божьего] возмездия нечестивым [глядя на всё это из безопасного убежища Всевышнего].

9. Поскольку ты сказал: «Господь – моё упование», и Всевышнего избрал ты прибежищем своим,

10. то никакое зло не постигнет тебя и язва не приблизится к жилищу твоему.

11. Ибо повелит Бог ангелам Своим защищать и оберегать тебя на всех путях твоих [послушания и служения].

12. На руках понесут тебя, чтобы ты не ударился ногой о камень.

13. Наступишь на льва и на кобру; растопчешь молодого льва и змея.

14. «За то, что он возлюбил Меня, Я спасу его; Я защищу его [надёжно], потому что он знает имя Моё [уверенно доверяет Мне и полагается на Меня, зная, что Я никогда не оставлю его, нет, никогда].

15. Воззовёт ко Мне, и Я отвечу ему; буду с ним в беде; спасу его и почту его.

16. Долгой жизнью насыщу его и дам ему увидеть спасение Моё».

Вхід Господа в Єрусалим. Вербна неділя.

Правду про загальне воскресіння подаючи до вірування перед Твоїми страстями, воздвиг Ти, Христе Спасе, з мертвих Лазаря, тому і ми, як діти, носячи знамена перемоги, до Тебе, переможцю смерті, кличемо: «Осанна на висоті, благословенний, що приходиш у Ім’я Господнє».

Не віддаляйся від мене, бо горе близьке,

бо нема мені помічника!

Боже мій, Боже мій, - нащо мене Ти покинув?

Далекі слова мого зойку від спасіння мого!

На тебе надіялись наші батьки,

надіялися – і Ти визволив їх.

5   Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

6   Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

7   але Він умалив Самого Себе, 
прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

8   Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

9   Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

10   щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

11   і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

(До филип. 2:5-11)

1   А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

2   до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

3   А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

4   А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

5   Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

6   А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7   Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

8   І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

9   А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

(Вiд Матвiя 21:1-9)

Яка спадщина!

Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.

(2Тим.1:5)

Батьки залишають різну спадщину своїм дітям. Дехто залишає майно, перевірені життєві цінності, знання про Христа і приклад міцної віри в Нього. Дехто – на жаль – не залишає нічого.

Є така спадщина, яку не можна виміряти у доларах і центах: приклад християнської віри і пробачення, взірець співчуття і любові, відданість ідеалам, терплячі стосунки, активна турбота про слабших, живий інтерес до Божого плану для світу.

Але для нагромадження такої спадщини потрібні роки. Вона не падає з неба, її не дістають з нічого. Вона росте з дня на день, як процент по вкладу в щоденне спілкування з Богом, постійне споживання від Господнього столу, свідоме вислуховування Його Слова, належну увагу до духовного здоров’я, стриманість, звички, постійне і цілеспрямоване тренування розуму. Зараз починати не рано.

Якщо ми будемо зростати з часом у Христі, пожинаючи Його врожай, то залишимо щось корисне для всіх.

Джерело: Найкраще з «Порталів молитви».

Вера сильна не когда все спокойно и тихо, в благах земных и явном благоволении мира, вера сильна, когда она упорно молит и уповает на милость Божию, невзирая на злоключения и печали, 

когда видит Его любовь за кажущимся несчастьем, а Его милосердие - за мнимым Его гневом...

Мартин Лютер

Источник: группа ВК Открытое Лютеранство

П’ята неділя Чотиридесятниці

Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою

із людьми небогобійними,

визволь мене від людини обмани та кривди!

Бо ж Бог Ти моєї твердині,

чого ж Ти покинув мене?

Пошли Своє світло та правду Свою, -

вони мене будуть провадити,

вони запровадять мене до Твоєї святої гори

та до місця пробування Твого.

11   Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,

12   і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.

13   Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,

14   скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

15   Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.

(До євреїв 9:11-15)

46   Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

47   Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

48   Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

49   Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

50   Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

51   Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

52   І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53   Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

54   Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55   І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

56   Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

57   А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

58   Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

59   І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

(Вiд Iвана 8:46-59)

Нерозумні і мудрі

Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований. Приповісті 28:26

Для декого цей перший день квітня є днем дурня. Для інших – це день, який слід пам’ятати з інших причин.

Для автора Книги приповістей згадка про дурнів не є смішною. Для нього глупота є питанням життя і смерті. За царем Соломоном, якого Господь обрав для написання цих натхненних і повчальних приповістей, ті, хто вірить у себе, а не в Бога, є дурнями. Така нерозумна віра походить з марних уявлень в людському серці.

На відміну від невіруючого дурня, який покладається на себе, віруючий християнин, як сказано у наведеній вище приказці, «мудрістю ходить». Ця мудрість – у Слові Божому, Святому Письмі, яке робить нас мудрими на спасіння вірою в Ісуса Христа» (2 Тимофія 3:15).

Наше спасіння – не в уявленнях нашого серця, а в серці Самого Бога, Який так полюбив світ, що послав Свого Сина, щоб дати нам спасіння. Отже, той, хто у вірі приймає цей дар Божий і так знаходить визволення від гріха, є мудрою людиною, а не дурнем.

«Богові, мудрому безсмертному Цареві, нехай усе живе співає алілуя». Амінь.

Джерело: Найкраще з «Порталів молитви»