Четверта неділя Чотиридесятниці

Радійте із Єрусалимом

і тіштеся ним, хто його покохав!  

Втішайтесь ним радістю всі,

що з-за нього в жалобі були!

Я радів, як казали мені:

«Ходімо до дому Господнього!»

21   Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону?

22   Бо написано: Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної.

23   Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, за обітницею.

24   Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він то Агар.

25   Бо Агар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми.

26   А вишній Єрусалим вільний, він мати всім нам!

27   Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породі не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!

28   А ви, браття, діти обітниці за Ісаком!

29   Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

30   Та що каже Писання? Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної.

31   Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної!

(До галатiв 4:21-31)

1   Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2   А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3   Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4   Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5   А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

6   Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

7   Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

8   Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

9   Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

10   А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11   А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12   І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

13   І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

14   А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15   Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

(Вiд Iвана 6:1-15)

О Слове Божьем

Я дожил до того, чтобы видеть величайшие бедствие на земле, - пренебрежение Словом Божьим. Это страшное бедствие, и оно ужаснее всех бед и несчастий. Ибо вслед за ним, несомненно, грядут всяческие наказания, духовные и телесные. Если бы я желал человеку всех горьких бед и проклятий, я желал бы, чтобы он пренебрегал Словом Божьим, ибо тогда все они внезапно обрушились бы на него - и бедствия в мире, где он живет, и скорби душевные. Пренебрежение Словом Божьим - предвестие Божьего наказания, о чем свидетельствуют примеры из жизнеописаний Лота, Ноя и нашего Спасителя. 

Мартин Лютер, Застольные беседы, 28

Благовещение

«И вот, зачнёшь во чреве, и родишь Сына, и наречёшь Ему имя: Иисус. Он будет велик и наречётся Сыном Всевышнего» (Лук.1:31-32)

Мы исповедуем Иисуса Христа, Бога и Человека, «Зачатого от Духа Святого, рождённого от Девы Марии». Это также имеет отношение к данному церковному празднику.

Ангел возвестил Марии, что жизнь Человека Иисуса зачата Духом Святым. Сын Божий, Христос, был рождён предвечно. Он – Бог, Творец неба и земли. Было провозглашено, что Христос, вечный Сын Божий, воспринял на Себя не родившегося ещё человека Иисуса, чтобы родиться от женщины. Этот союз был обещан Богом сразу после грехопадения: «И вражду положу между тобою и между женою, и между семенем и твоим и между семенем её, оно будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить его в пяту» (Быт.3:15)

Мария была изумлена, услышав о своей предстоящей беременности. Но Ангел сказал ей: «Дух Святой найдёт на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречётся Сыном Божиим» (Лук.1:35)

Почему эти слова столь важны для нас? Они указывают на единственный путь спасения. Обычный человек не может спасти. Обычный человек – такой же грешник, как и мы, а Иисус – истинный Человек и истинный Бог: «И Слово стало плотию, и обитало с нами» (Иоан.1:14). Поэтому Благовещение подобно Рождеству, это пророчество о Рождестве и его начало. Это начало радостного рождения спасителя: «Слава в вышних Богу!» (Лк.2:14)

Молитва: Мы благодарим Тебя, Вечный Боже, за то что Ты после грехопадения человечества не покинул нас, но замыслил спасти. Пусть Слово о грядущем Спасителе поселиться в наших сердцах и сотворит них живую веру. Аминь.

Источник: Давайте помолимся, семейный молитвенник.

25 марта - Благовещение 

26 В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет,
27 к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария.
28 Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами.
29 Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что бы это было за приветствие.
30 И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога;
31 и вот, зачнешь во чреве, и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус.
32 Он будет велик и наречется Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его;
33 и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца.
34 Мария же сказала Ангелу: как будет это, когда Я мужа не знаю?
35 Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим.
36 Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц,
37 ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.
38 Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее Ангел.

(Лук.1:26-38)

Третя неділя Чотиридесятниці

Мої очі постійно до Господа,

бо Він з пастки витягує ноги мої.

Обернися до мене й помилуй мене, -

я ж бо самітний та бідний!

Пильнуй же моєї душі та мене хорони,

щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе!

1   Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти,

2   і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.

3   А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим,

4   і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування.

5   Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві!

6   Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних,

7   тож не будьте їм спільниками!

8   Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла,

9   бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді.

(До ефесян 5:1-9)

14   Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.

15   А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...

16   А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

17   Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.

18   А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.

19   Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.

20   А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

21   Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.

22   Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.

23   Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

(Вiд Луки 11:14-23)

Я попрошу Бога милостиво защитить нас. А потом буду окуривать (помещения), очищать воздух, давать лекарства и принимать их. Я буду избегать мест и людей, где мое присутствие не нужно, чтобы не заразиться и так случайно не заразить других, и таким образом не привести к их смерти в результате моей халатности. 

Если Бог захочет взять меня, Он обязательно меня найдет, а я сделаю то, что Он ожидал от меня, и потому я не понесу ответственности ни за свою смерть, ни за смерть других. 

Однако, если мой ближний нуждается во мне - я не буду избегать ни места ни человека, а пойду так же свободно, как писал выше.

 Видите, это богобоязненная вера, потому что она не дерзкая и не безрассудная и не искушает Бога.

Мартин Лютер (слова, сказанные во время эпидемии бубонной чумы)

Добра звістка

Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

(Iван.3:16)

У цьому твердженні про Ісуса – стисле послання всього Євангелія. Воно говорить нам все, що ми повинні знати про Бога. Воно запрошує нас до Божого серця, приближаючи Боже серце до нас. Недостатньо знати, що Бог є любов. Ми повинні також усвідомлювати, що Бог в любові приходить до нас. Якраз це ї є Доброю Звісткою.

Любов Божа не є почуттям, яке залишається замкненим у Його дивовижній особі. Ця любов набуває форми тіла і крові; любов стає особою – Ісусом Христом, Божим Сином і Сином Марії.

Любов також діє: Його любов не просто чекає, щоб її помітили. Ісус владно починає відкидати злі сили, які знущаються над нами і гноблять нас. Він пробачає гріх, відкидає наших дияволів, заспокоюючи тих, хто в розпачі.

Божа любов дорого коштує: Ісус страждає і помирає. Бог любить Свого Сина, тому приймає жертву Ісуса і виявляє це, воскрешаючи Його з мертвих.

Оскільки любов Божа – це любов, що віддається, вона є любов’ю, що рятує. Ми у безпеці в обіймах Божих рук не тому, що біжимо до Нього зі своїми турботами, а тому, що Він не вагається шукати нас, і платить повну ціну за цей пошук, поки не знайде нас. Мірою Божої любові є те, що «Він дав Сина Свого Однородженого».

Найкраще з «Порталів молитви»